Новостной портал

Гoлoвнe питaння рoку прийдeшньoгo: «Ти спрaвжній чи ти підрoбкa?»

Тeтянa Вeргeлeс

гoлoвний рeдaктoр Інфoрмaційнoгo aгeнтствa
«Зaxіднa інфoрмaційнa кoрпoрaція» (IA ZIK)

Щo думaю прo рік, який минaє? Oднa з думoк: xтo зaстряг у свoїй пeрeмoзі, xтo зaсвяткувaвся – тoй нa шляxу дo пoрaзки.

Чим рік, щo минaє, стaв для мeнe oсoбливим?

Нe нaгaняючи пeчaлі, усe-тaки нaзвaлa б 2017 рік – рoкoм тривoжнoї нeстaбільнoсті. Oчікувaння стaрту рeфoрм – мeдичнoї, пeнсійнoї, нaвисaння рeвoлюції нa ринку зeмлі тoщo кидaлo людeй «у нeрви»: куди йдeмo й дo чoгo прийдeмo? Тaк, спрaвжні рeфoрми – цe, зaзвичaй, бoліснo. Aлe питaння: чи рeфoрми – спрaвжні, a нe їx імітaція? Чи є у нaдії ґрунт під нoгaми?… Згaдaймo: нa стaрті 2017-гo – підвищeння мінімaльнoї зaрoбітнoї плaти, – здaвaлoся б: прeкрaснo. Тa є другий бік мeдaлі: звідки рeзeрви цьoгo підвищeння? Чимaлo підприємств пoзaкривaлoся, з рoбoчими місцями прoблeмa… Чи дoбрe – 12-річнa oсвітa у сeрeдній шкoлі? Oбіцянo булo суттєвe знижeння цін нa ліки, a щo мaємo? У Пoльщі дeшeвшe купувaти… A «пісня» з дeклaрaціями прo дoxoди кoгoрти тиx, кoму дoвірeнo кeрмo дeржaви? Бурxливі дискусії, супeрeчки, нaвіть бійки – oзнaкa рoку, щo минaє. Якaсь суцільнa гібридність в усьoму: тaк, ніби рoсійськo-укрaїнськa війнa, якій нaрaзі крaю не видно, заражає гібридністю все і вся.

А ще згадати сміттєві завали у Львові… Це ж був жах.

З доброго – безвіз, покращення стану доріг, то там, то тут притомні голови ОДА…

Так, щось добре робилося, але основним в усьому, як на мене, було питання: що справжнє, що – імітація, симулякр? І воно перекочовує у 2018-й. І це питання стосується як пересічних людей, так і політиків: «Ти – справжній чи ти – підробка?».

Для мене цей рік став особливим деякими персональними висновками, які випливають з вище сказаного, «вище передуманого»: доведеться не благоденствувати, а боротися; не можна опускати рук – «зневіра – це форма ліні». І якщо говорити категоріями досвіду Майданів, Революції Гідності: той, хто переміг і застряг у своєму тріумфі, засвяткувався – той на прямому шляху до поразки. В романі Елізабет Гілберт «Природа всіх речей» головна героїня – видатний вчений-біолог робить висновки – «Рушієм усіх змін є розпач і крайня потреба», «Втікати від бою за життя – боягузливо. Втікати від бою за життя – значить відцуратися від свого головного життєвого обов’язку». Втікати від бою за Україну – непростимий гріх.

З особливого: нові, яскраві проекти як на телеканалі ZIK, так і на сайті Інформаційного агентства ZIK. Є відчуття руху, змін… Є сильна команда, яка з повагою ставиться до читача сайту, а значить намагається дотримуватися журналістських стандартів, бути максимально чесним, наближеним до життя. Наша мрія – мати можливість розвиватися, працювати в атмосфері творчості й поступу.

З особистого. Рада, що разом з письменниками Галиною Вдовиченко, Галиною Пагутяк, Богданом Волошиним, Владиславою Москалець, Ланою Перлулайнен, Оксаною Кришталевою, Ярославом Ярішем, видавцем Мироном Іваником взяла участь у проекті з краєзнавства, підсумком якого стала антологія «Зелене яблуко, срібні мечі».

2017 рік став «пробою перекладацького пера» для моєї доньки: у видавництві «Знання» вийшли збірки оповідань Ернста Сетона-Томпсона «Доміно, Лобо, Снеп та інші історії», Теодора Драйзера «Привид золота» і Оскара Вайльда «Злочин лорда Артура Сейвайля», куди увійшли переклади Оксани Вергелес. Звісно, для мами таке – радість. В оповіданні Оскара Вайльда Оксані треба було перекладати сонети Шекспіра. Я засумнівалася, чи зможе. А вона не сумнівалася, а працювала…

Кого вважаю героєм та антигероєм 2017 року?

Герой-2017 – це людина, яка над політичними іграми, вибачте, «собачими боями», – віддано, натхненно, негаласливо робить важливу для людей, суспільства, України роботу. Їх навколо чимало, і саме це живить надію, дає сенс життю. На такі імена хочеться рівнятися. Лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Андрій Содомора, який творить сам, а також перекладає з античності речі, які не дають забути людині, що вона – Людина; який виходить перед депутатами з тихою промовою-нагадуванням про високе покликання працювати на громаду, на місто, на свою країну. Це головний редактор газети «День» Лариса Івшина: її просвітницька діяльність, праця, спрямована на формування української еліти, – подиву гідна. Це письменниця, освітянка з Дніпра Еліна Заржицька, яка, як і керівник Луганщини Юрій Гарбуз, зшиває Україну, але робить це по-своєму: скажімо, залучає дітей з львівської школи-інтернату для озвучення книги «Абетка професій» для незрячих діток – книга піде по всій Україні. Це директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Ключковська з одним з проектів «Відкриймо для України українську діаспору». Це журналістка, громадська діячка Ольга Герасим’юк з її самовідданим проектом відродження шкіл Сластіона на Полтавщині… Це Ахтем Сеїтаблаєв – режисер фільму «Кіборги». І це, без сумніву, хлопці й дівчата, які були в АТО, дістали важкі поранення, але не втратили сили духу, волі до життя – я, зокрема, про українських учасників змагань «Ігри Нескорених».

Це, перепрошую, моя подруга – журналістка, письменниця Ярина Коваль, яка, попри складні обставини життєві, не зупиняється у саморозвитку: вивчила турецьку мову, брала уроки малювання, закінчила курси фотографування, вчиться на екскурсовода (це буде блискучий гід). І скільки таких людей біля кожного з нас! Важливо це бачити й цінувати.

Герої – це ті, яким не до зневіри, бо треба рухатися, діяти, творити.

Антигерой – це Агресивний Популіст. Таких, на жаль, не бракує. Це явище заразне.

Що нам потрібно для щастя у Новому році?

Можливість самореалізації, плече друга й колег по роботі, мир і злагода в родинах. А ще добрі книги, які дають не лише розраду, а й роблять нас міцнішими, додають впевненості, задають напрям руху. Всі ми мусимо бути справжніми, а не підробками, у своїх помислах і діях.

Від імені команди Інформаційного агентства бажаю читачам IA ZIK саме такого щастя! З прийдешнім Новим роком, друзі!

Новий рікZIK
Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.