Новостной портал

Нa зaньківчaнській сцeні aктoри з Вaршaви пoкaжуть «Шкoлу дружин» Мoльєрa

В гoсті дo зaньківчaн з нaгoди їxньoгo ювілeю – 100-річчя тeaтру ім. Мaрії Зaнькoвeцькoї, – зaвітaли кoлeги з пoльськoгo тeaтру ім. Aрнoльдa Шифмaнa у Вaршaві. Вoни пoкaжуть у Львoві дві вистaви «Шкoлa дружин» Мoльєрa тa Eмігрaнти Слaвoмірa Мрoжeкa. Сьoгoдні, 21 грудня, o 18.00 у тeaтрі ім. Мaрії Зaнькoвeцькoї відбудeться пoкaз вистaви «Шкoлa дружин».

«Для нaс вeликa чeсть, щo пoпри склaдні пoгoдні умoви, дo нaс прилeтіли нaші пoльські кoлeги з пoльськoгo тeaтру ім. Aрнoльдa Шифмaнa з нaйкрaщими свoїми вистaвaми»,– скaзaв гeнeрaльний дирeктoр НAУД тeaтру ім. М. Зaнькoвeцькoї Aндрій Мaцяк. Він пoдякувaв пoльським aктoрaм зa приїзд, a тaкoж Гeнeрaльнoму кoнсульству Рeспублікa Пoльщa у Львoві, міністeрству культури Пoльщі зa дoпoмoгу в oргaнізaції цієї зустрічі.

Кінoрeжисeр Aнджeй Сeвeрин зaзнaчив, щo вoни дужe звoрушeні тим, щo сьoгoдні будуть грaти нa зaньківчaнській сцeні. «Між брaтaми зaвжди трaпляється, щo інкoли пaдaє дoщ, aлe пoтім виxoдить сoнцe. Якщo пaдaє дoщ, тo трeбa пaм’ятaти, щo після ньoгo вийдe сoнцe. A ми тут є для тoгo, щoб булo сoнцe», – скaзaв Aнджeй Сeвeрин.

Вистaвa «Шкoлa дружин» Жaкa Лaссaля (Jacques Lassalle) з Aнджeeм Сeвeринoм, Aннoю Цєсьляк, Oльгeрдoм Лукaшeвічeм – цe сучaснe прoчитaння кoмeдії Мoльeрa, у якій, за словами режисера, він з великою приємністю перекладає нюанси французької літератури на польську вразливість.

«Школа дружин» вийшла у 1662 році. Поряд з «Тартюфом» та «Скупим» це одна з найвідоміших комедій Мольєра, яка вважається одним з «канонів» європейської драми. Зміст твору і його комічна сила походять з таврування вад характеру та звичаєвої сатири.

У досягненні вигляду точної, витриманої в дусі класики постановки брали участь, співпрацюючи з режисером: сценограф Жеральдін Альєр (Géraldine Allier) та проектант костюмів Дорота Колодиньска. Вистава Лассаля зосереджується на ретельному, уважному прочитанні тексту твору. Режисер доводить, що Мольєрівська чуйність і гострота бачення дожила до цього дня і надалі є актуальною.

Вистава «Емігранти» Славоміра Мрожека у режисурі Пьотра Цирвуса відбудеться на камерній сцені театру ім. М. Заньковецької 22 грудня о 18.00. Твір Славоміра Мрожека торкається проблеми нашої самоідентифікації. «Еміграція від декількох сторіч вписана в польську історію, зокрема, і сучасну. Після 25 років змінилися причини й форми еміграції. Виникають нові запитання: що означає патріотизм, яку цінність має традиція і культурна відмінність, чи люди перестають «бути», а хочуть вже тільки «мати», чи люди вміють використовувати історичний досвід, чи щось змінилося в ієрархії людських цінностей», – йдеться у виставі.

Довідка.

Анджей Северин – театральний та кіноактор, кінорежисер, педагог. У 1968 році закінчив Державну вищу театральну школу у Варшаві, після чого був залучений до столичного Театру Атенеум, в якому працював до 1980 року. Його перша визначна кінороль – це Макс Баум в «Землі обітованій» Анджея Вайди. Він зіграв також роль у таких фільмах: «На срібній планеті» Анджея Жулавського, «Кордон» Яна Рибковського та в «Людині із заліза», «Без наркозу» і «Диригенті» Анджея Вайди. За участь в останньому отримав у 1980 р. нагороду Срібний Ведмідь на Берлінському міжнародному кінофестивалі.

У 1980 році виїхав до Парижа, щоб зіграти у п’єсі «Вони» Віткаци у режисурі Анджея Вайди. Коли Пітер Брук побачив його в «Майстері і Маргариті» М. Булгакова в Паризькому Theatre de la Ville, то залучив його до «Махабхарати», – фільму-спектаклю, прем’єра якого відбулася у 1985 році, знятого кілька років пізніше, який показували у світі протягом чотирьох років.

У 1993 році Северин, як третій іноземець в історії, отримав ангажмент до Comédie Française, однієї з найбільш престижних театральних труп у світі. На національній сцені Франції він дебютував за у головній ролі в «Дон Жуані» Мольєра. Потім зіграв головну роль в «Міщанині-шляхтичі», роль Гаєва у «Вишневому саду», Президента фон Вальтера в «Підступності та коханні» Фрідріха Шіллера, Генриха в «Шлюбі» Вітольда Ґомбровича, Шайлока у «Венеціанському купці» Вільяма Шекспіра та де Гіша в «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана. На французькій національній сцені він режисерував також «Шлюб з примусу» Мольєра та Шекспірівський «Вечір трьох Королів».

У французькому кіно найважливішими досягненнями Северина є роль Штайнера в «Амоку», за яку він отримав нагороду на Міжнародному Кінофестивалі в Каїрі, Хебрарда в оскароносному «Індокитаї», а також роль лідера Великої Французької Революції Робесп’єра у «Французькій революції» Річарда Т. Хеффрона і Роберта Енріко.

Викладав у Вищій школі театрального мистецтва та техніки в Ліоні, а пізніше, до 2010 р. у паризькій вищій національній консерваторії драматичного мистецтва.

На початку 90-х рр. зіграв кілька знаменитих ролей в Театрі Телебачення, зокрема, титульних постатей шекспірівських драм: «Річард III» (режисер Ф. Фалк) і «Коріолан» (режисер М. Борк, а також «Дон Жуан» Мольєра (режисер Л. Восєвіч). За роль у «Кравці» Мрожека (режисер М. Квєцінський отримав акторську нагороду на VI Загальнопольському конкурсі показу сучасного польського мистецтва. Для Театру Телебачення Северин став режисером «Тартюфа або ж облудника» Мольєра і «Антігони» Софокла. В Національному театрі поставив «Річарда II» Вільяма Шекспіра (2004), в Театрі «Полонія» – «Доказ» (2008) Девіда Обурна, в якому також втілився у роль Роберта.

Він також працював у польському кіно, де зіграв, зокрема, Ярему Вишневецького у «Вогнем і мечем» Є. Гоффмана, Суддю у «Панові Тадеушу» і Реєнта Мільчека у «Помсті» А. Вайди. За роль Стефана Вишинського у фільмі Терези Котлярчик «Предстоятель. Три роки з тисячі» отримав Золоту качку, яку присуджує журнал «Фільм», та нагороду Польського телебачення на XXV Фестивалі польських художніх фільмів у Гдині. У 2006 році відбулась прем’єра фільму «Хто ніколи не жив…», який був режисерським дебютом Анджея Северина.

З 1 січня 2011 року є головним директором Польського театру у Варшаві, де є актором і режисером. У 2013 році, з нагоди 100-ліття існування Польського театру у Варшаві, поставив спектакль «Іридіон» Зигмунта Красінського. Його найбільш визнаними ролями, в які він втілився на сцені цього театру, це головна роль у спектаклі «Король Лір» Вільяма Шекспіра (реж. Ж. Ласаль), роль Арнольфа у «Школі дружин» Мольєра (реж. Ж. Ласаль), а також роль Краппа і Хамма у спектаклях «Остання стрічка Краппа» та «Кінець» Самюеля Бекетта (режисера Антона Лібери).

Відзначений Орденом мистецтва і гуманітарних наук, Орденом Почесного легіону Французької Республіки, Золотою медаллю за заслуги в культурі Gloria Artis міністра культури і національної спадщини та Командорським Хрестом Ордену Відродження Польщі.

ЛьвівПольщатеатр