Новостной портал

Щури Нью-Йoркa

Щур. Фoтo: theatlantic.com/Lucas Jackson/Reuters

Нью-Йoрк – цe місцe, дe щури вилaзять з туaлeтів, кусaють нeмoвлят, зaбирaються нa пaсaжирів, щo дрімaють у пoтягax, диктують свoї прaвилa в рeстoрaні Taco Bell тa нaxaбнo тягнуть шмaтoк піци сxoдaми мeтрo. Aмeрикaнський студeнт-aспірaнт Мeтью Кoмбс прoвів дoсліджeння щурів Мaнгeттeнa тa виявив вплив містa нa їx гeнeтичну різнoмaнітність. «Нeмa крaщoгo місця для дoсліджeння щурів зa Нью-Йoрк», – кaжe він.

Кoмбс є aспірaнтoм Фoрдгaмськoгo унівeрситeту і, як бaгaтo мoлoдиx людeй, приїxaв дo Нью-Йoркa, щoб втілювaти свoї мрії. A йoгo мрії пoлягaють у вивчeнні міськиx щурів. Прoтягoм oстaнніx двox рoків Кoмбс тa йoгo кoлeги лoвили кoричнeвиx щурів нa Мaнгeттeні, визнaчaли їx ДНК тa створювали повний генетичний портрет найбільш поширеної популяції гризунів у місті.

Загалом, щури Мангеттена генетично схожі на тих, що походять із Західної Європи, особливо з Великобританії та Франції. Вони, швидше за все, потрапили у місто на кораблях у середині XVIII ст., коли Нью-Йорк був ще британською колонією. Комбс був здивований, виявивши, що щурі Мангеттена настільки гомогенетичні за походженням. Нью-Йорк був центром активної торгівлі та імміграції, проте нащадки цих західноєвропейських щурів добре втримали свої позиції.

Коли Комбс детальніше проаналізував гризунів, помітив різні субпопуляції. Мангеттен має дві генетично визначні групи пацюків: щури Верхнього Мангетенна та щури Нижнього Мангетенна, що розділені географічним бар’єром – Мідтауном. Не те щоб у Мідтауні не було щурів, просто у комерційному районі нема стільки побутового сміття (тобто їжі) та задвірок (тобто притулку), які так обожнюють щурі. Оскільки пацюки, як правило, впродовж свого життя переміщуються у межах декількох кварталів, Верхні щури з Нижніми сильно не змішуються.

Коли дослідники заглибилися ще далі, вони з’ясували, що різні квартали мають своїх щурів. «Якщо ви дасте нам пацюка, ми скажемо, з якої він частини міста, – каже Комбс. – Вони насправді мають свої унікальні маленькі щурячі райони».

Комбс і його команда студентів-старшокурсників провели літо, виловлюючи пацюків. Вони отримали офіційний дозвіл на доступ до великих зелених зон, таких як Центральний парк, а також до менш засаджених ділянок, що у межах міста. І вони опитали місцевих жителів. «Часто вони були дуже-дуже раді показати, де у них є щури», – говорить Комбс.

Хоча кількість щурів величезна, їх нелегко спіймати у пастки. Вони остерігаються нових об’єктів. Як приманку, ловці щурів використовували поєднання арахісового масла, бекону та вівса.

Для аналізу ДНК Комбс відрізав маленьку частинку щурячого хвоста. Команда також взяла зразки тканин для інших дослідників, зацікавлених у вивченні того, як щури поширюють захворювання у міському середовищі.

Комбс зараз пише дисертацію з екології щурів Нью-Йорка. Він аналізує те, як певний набір характеристик впливає на просторовий розподіл щурів Мангеттену.

Мета дослідження полягає у тому, щоб допомогти Нью-Йорку впоратись із проблемою пацюків, що становлять справжню небезпеку для здоров’я людей. У липні цього року міський голова Нью-Йорка Білл де Блазіо оголосив про план знищення гризунів, і це план вартістю 32 млн доларів. Видання The New York Times іронічно зазначило: «Коли справа стосується пацюків, то було 109 мерів Нью-Йорка і, мабуть, стільки ж планів порятунку. Їхній загальний рахунок становить приблизно до 108».

Сара Жанг,

The Atlantic

Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Нью-ЙоркЩуріКурйозигризуни
Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.