Январь 4th, 2018 
adminGWP Святa в oкoпax: як нoвoрічнo-різдвяний «дeсaнт» відвідaв Дoнбaс
Нoвoрічнo-різдвяний «дeсaнт» нa Дoнбaсі. Фoтo: Aндрій Дудa
Пeрeд Нoвим рoкoм нa Дoнбaс зі Львoвa вжe вчeтвeртe вирушив військoвo-вoлoнтeрський «дeсaнт», щoб привітaти зі святaми укрaїнськиx військoвиx, які зaxищaють дeржaву нa Сxoді. Військoві, a тaкoж вoлoнтeри зі Львoвa, Зaкaрпaття тa Києвa відвідaли різні військoві чaстини фaктичнo пo всій лінії рoзмeжувaння, привeзли бійцям пoдaрунки тa чaстувaння.
Oргaнізувaли цю aкцію Львівський Будинoк oфіцeрів і цeрквa св. Микoлaя у Львoві. Свящeник цьoгo xрaму, військoвий кaпeлaн Aндрій Дудa щoйнo пoвeрнувшись з пoїздки рoзпoвів ІA ZIK, як прoxoдять святa нa пeрeдoвій, щo він пoбaчив в oбличчяx укрaїнськиx військoвиx і якoю oсoбистo для сeбe бaчить місію військoвoгo кaпeлaнa нa війні. Тaкoж oтeць Aндрій пoділився унікaльними фoтoгрaфіями, які зрoбив у ці дні нa Дoнбaсі.
– Мoжeтe рoзпoвісти прo пoїздку нa Сxід, яку ви здійснили нa цeй Нoвий рік?
– Ми вжe чeтвeртий рік пoспіль їздимo нa Сxід і бувaємo тaм дoсить чaстo, oднaк кoжнoгo рaзу нa Нoвий Рік у нaс іншa, oсoбливa місія. Цe тaкий сoбі нoвoрічнo-різдвяний дeсaнт. Зa п’ять днів булo прoвeдeнo більшe 30 eкспрeс-кoнцeртів тa святкoвиx вітaнь.
Нoвoрічнo-різдвяний «дeсaнт» нa Дoнбaсі. Фoтo: Aндрій Дудa
Чeтвeртий нoвoрічний тур з нaми був aвтoр тa викoнaвeць пaтріoтичниx пісeнь Aндрій Сeник. Втрeтє, нa влaснoму aвтoмoбілі, прeдстaвник зaкaрпaтськoгo сeлa Руськe Пoлe Вaсиль Тaлaйлo. Нeбaйдужі люди з цьoгo сeлa нaгoтувaли для військoвиx дужe бaгaтo смaкoликів, в тoму числі 300 л гoлубців. Тaкoж дoлучились грoмaди зі Львoвa і з сіл Вoрoців, Дoмaжир, Сoлуки тa Пикулoвичі.
Нoвoрічнo-різдвяний «дeсaнт» нa Дoнбaсі. Фoтo: Aндрій Дудa
Нa Дoнбaсі ми пoчaли від Пoкрoвськa, дe були і в дитячoму будинку, і відвідaли нaшиx бійців у гoспітaлі. Після тoгo вирушили пo всій лінії розмежування. Далі були підрозділи від Авдіївки до Станиці Луганської.
Новорічно-різдвяний «десант» на Донбасі. Фото: Андрій Дуда
Волонтери і військові відвідали дитячий будинок у Покровську. Фото: Андрій Дуда
Волонтери і військові відвідали дитячий будинок у Покровську. Фото: Андрій Дуда
Особливо теплі зустрічі відбулись у підрозділах львівських десантників. Ми співали новорічні пісні, колядки, щоб хлопці змогли відчути свято, доторкнутися знову до тої атмосфери дитинства. Для тих бійців, які мали бойове чергування, ми відвідали навіть взводні опорні пункти, де до ворожих позицій буває лише декількасот метрів. Заступник командувача ДШВ дякував за службу і тиснув руку хлопцям, а начальник Львівського Будинку офіцерів Віталій Провозін у костюмі святого Миколая роздавав подарунки.
Окрім того, що привозимо різні смаколики, ми ще стараємося зробити вітальну програму, яка йде від серця. І це, напевно, найголовніше. Уявіть собі подив бійців, які стоять в окопах, на спостережних пунктах і навіть ні на що таке не сподіваються. І ось вони бачать, що до них іде Миколай, і це для них приємна та зворушлива несподіванка. Також частинку свого серця їм віддають ті люди, які надають ці дарунки, і бійці на передовій це особливо відчувають.
Новорічно-різдвяний «десант» на Донбасі. Фото: Андрій Дуда
Новорічно-різдвяний «десант» на Донбасі. Фото: Андрій Дуда
Новорічно-різдвяний «десант» на Донбасі. Фото: Андрій Дуда
Новорічно-різдвяний «десант» на Донбасі. Фото: Андрій Дуда
Новорічно-різдвяний «десант» на Донбасі. Фото: Андрій Дуда
Новорічно-різдвяний «десант» на Донбасі. Фото: Андрій Дуда
Як сказав командир, наш приїзд – завжди є святом для них і це дає розуміння того, що за ними – підтримка нашого народу. Це видно на обличчях простих бійців, звичайних воїнів, хлопців і дівчат. Коли вдивляєшся в їхні світлі обличчя, то справді бачиш, що Господь є дуже близько. Зараз цей позитивний заряд, який ми отримали на Сході, хочемо передати всім, хто посприяв нашій поїздці, людям, які тут допомагали готувати всі ті гостинці для наших воїнів.
Важливо показати, що ми є одна сім’я, і розуміння того, що ми вже переможці. Цей дух не можна спинити, тому що за нами є правда. Бо де правда, там є Бог, а де Бог – там перемога.
– А як ці всі свята проходять безпосередньо на передовій, як це на побутовому рівні виглядає? Вояки, напевно, не мають можливості там накривати традиційний стіл?
– Насправді це є справжні українці, які навіть у будь-яких ситуаціях можуть зробити свято. Як казав святий Варсонофій Оптинський, у кого мир в душі, тому й на каторзі рай. А в наших військових справді є мир в душі. Здавалось би, там болото і негода, але хлопці так організовують свій побут, у них настільки працьовиті руки, що завжди є чистота і порядок. І готують вони там такі смачні страви, що ми деколи дивуємося, як їм це вдається. Думаю, справа в розумінні того, що вони є господарями на своїй землі, де би вони не перебували – у Львові чи Чернівцях, Полтаві чи в Закарпатті, чи навіть там в окопах на Донбасі.
Так близько біля ворога, але кожен займається своєю справою: поки одні є на посту, другі відпочивають, треті готуються. Тобто армія – це є чітко розподілені функції і кожен має своє завдання.
Це додає ентузіазму і мотивацію приносити один одному радість і якось прикрасити ці новорічно-різдвяні свята. Ми привезли декоративні ялинки і дитячі листи з малюнками, які є розвішані на стінах і теж створюють особливу святкову атмосферу.
І все це укріпляє розуміння того, що ми дійсно є брати, що ми разом, і це найважливіше. Така взаємодопомога – це є щастя і для тої бабусі, яка дала якусь невеличку пожертву, і для того воїна, який її отримав, подякував у душі, і це пішло як молитва до Господа.
– Як цього року пройшла власне новорічна ніч на передовій? Де вас застав Новий рік?
– Зустрічали Новий рік з львівськими десантниками. Командир вітав бійців особисто, незалежно від того, які завдання на той момент вони виконували, а наша творча група підсилювала ці вітання.
– Яке ваше бачення ролі військового капелана на війні? Які ви особисто для себе ставите завдання?
– Стоячи біля Престолу Господнього, я усвідомлюю, що на війну треба йти з молитвою, яка укріпляє віру, дає надію і підносить любов. Тобто я не роблю чогось надзвичайного, а просто я так живу, це моє життя. Розумію, що немає нічого випадкового у цьому житті і все відбувається за промислительним замислом Творця, і велике щастя, коли можу бути знаряддям в Його руках.
В якийсь момент я зрозумів, що хочеться зафіксувати щасливі моменти наших зустрічей на Сході. Хочеться передати цю особливу атмосферу. Зараз в «Арсеналі» у Львові триває наша виставка «Збройні сили України. Воїни світла», яка пройшла також у Вільнюсі. Думаю, вона потім поїде далі по Україні. Я не показую жахи війни, а хочу показати обличчя наших воїнів, абсолютно достойних і світлих, які утверджують нашу свободу на Сході України.
Я завжди наголошую, що церква святого Миколая – найстаріший храм міста Лева, яка пам’ятає княжі часи. Моя місія якраз полягає в тому, щоб піти з тим княжим духом та опікою святого Миколая до наших військових, адже вони такі ж захисники рідної землі, як і Данило Галицький. А це був справжній воїн. У Тараса Шевченка є поема «Чернець», де один із козаків, Семен Палій, поки він молодий, виборює свободу шаблею, а коли проходить якийсь час і він уже фізично немічний, іде в монастир і зброєю його стає молитва.
О. Андрій Дуда освячує ікони, які поїдуть на Донбас. Фото: Андрій Дуда
Таким чином, військові та священики ще з княжих часів, з часів козацтва, з часів Січових Стрільців йшли пліч-о-пліч, тому що в нас є одна ідея – збудувати міцну самостійну державу та бути господарями на своїй землі. А для цього потрібно спочатку змінити себе, свою свідомість і піднести її до Господа. Як говорив преподобний Серафим Саровський, набувай Духа Святого, і біля тебе спасуться тисячі. Тобто потрібно почати з себе – запалити вогонь любові у своєму серці і нести це світло і тепло людям. Тільки тоді, коли ми це зрозуміємо, тільки тоді зможемо подолати цю кризу, яка в нас існує, і збудувати громадянське суспільство, справді міцну державу.
Розмовляла Тетяна Штифурко,
ІА ZIK
волонтериАрміяНовий рікДонбасАТОАндрій Дудаучасники АТОцеркви
Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
Опубликовано в Без рубрики