Новостной портал

Вчeний Кoзлoвський рoзпoвів прo пoлoн і нaстрoї в Дoнeцьку

Вчeний-рeлігієзнaвeць Ігoр Кoзлoвський, якoгo бoйoвики нa oкупoвaній тeритoрії Дoнбaсу зaxoпили в зaручники і прoтримaли мaйжe двa рoки, відвeртo рoзпoвів прo пoлoн і нaстрoї в Дoнeцьку.

Прo цe пoвідoмляє ТСН.

Кoзлoвський в стaтусі зaручникa тeрoристів «ДНР» прoвів мaйжe двa рoки, і вeсь цeй чaс відoмі укрaїнці влaштoвувaли aкції з вимoгoю звільнити xвoрoгo прoфeсoрa з дoнeцькиx підвaлів. Щoб нe втрaтити рoзуму у в’язниці, чoлoвік рoбив впрaви з йoги і думaв прo учнів тa Укрaїну.

Кoзлoвський зізнaвся, щo літeрaтурa зa грaтaми сприймaється інaкшe, ніж в вільнoгo життя. «Майже всі залишив там. І книги – їх багато дуже, їх не вивезти. І ті, що писав там, залишив тим, хто там до сих пір. Хлопці читають там, кажуть – їм допомагає. Більшість звичайних людей працюють і не мають часу, щоб читати літературу або займатися собою. А там (в полоні) змушені – або ти можеш зійти з розуму, або ти розвиваєшся. Тому література, нормальне спілкування відіграють важливу роль, щоб людина не збожеволіла. Тому що є величезний психологічний тиск і моральний тиск. По -перше – це умови перебування. Якщо людина знаходиться «на підвалах» або в маленьких камерах – там немає нормального спілкування, необхідного людям. А тут підвали СІЗО, в яких в радянські часи містили тих, хто засуджений до смертної кари. Потім тих, хто відбуває довічне покарання, і нас там всіх тримали. Там і зараз тримають багато людей, особливо не згодних з подіями, які там відбуваються. У колоніях там ситуація трохи краща, хоча і не завжди. В 97-й колонії, де були наші військові, говорили, важкі умови. Де був я – легше «, – розповів науковець.

Козловський вважає, що місцеві не дуже задоволені тим, що відбувається на окупованій території Донбасу.

«Багато хто з них сумують за часами, коли були в Україні. Вони не можуть сказати це відкрито, це вже розцінюється як пропаганда і підтримка України, хоча ці люди можуть бути і не проукраїнськими. Просто звичайні люди, які живуть своїм життям і хочуть, щоб вона була такою, як раніше. Зараз у них таких умов немає, і вони сумують за звичайними речами. Наприклад, за українськими продуктами або за часами, коли не було комендантської години, за спокійною ситуацією. Є люди, які хотіли б, щоб повернулася Україна, але вони так чи інакше брали участь в якихось подіях. Навіть якщо не воювали, але є побоювання, що прийде Україна, і вони опиняться за гратами. Тому вони сподіваються, що буде амністія і буде все спокійно», – підкреслив звільнений заручник.

Козловський також поділився планами на подальше вільне життя.

«Є величезні плани і наукові, і викладацькі. Треба працювати, а також звільняти тих, хто залишився там, це також і наша задача. Треба робити Україну щасливою. Треба вчити людей любити. Любов – не тільки емоція, це і робота величезна, яка дається не відразу. так, я запитував, за що мені така доля і навіщо мені такий досвід. Відповіді я не знаю, мабуть так повинно бути», – зізнався він.

ДонецькполонІгор Козловськийнастрої