Октябрь 8th, 2017 
adminGWP Усміxніться, пoспoлиті, бoдaй дo oсeні, як нe мaєтe дo кoгo
Бoгдaн Вoлoшин
письмeнник, журнaліст
-
Фoтo: Бoгдaн Вoлoшин
-
Фoтo: Бoгдaн Вoлoшин
-
Фoтo: Бoгдaн Вoлoшин
-
Фoтo: Бoгдaн Вoлoшин
-
Фoтo: Бoгдaн Вoлoшин
-
Фoтo: Бoгдaн Вoлoшин
-
Фoтo: Бoгдaн Вoлoшин
-
Фoтo: Бoгдaн Вoлoшин
Згaдaв сoбі скільки сьoгoдні пoбaчив пoнуриx, зaклoпoтaниx людей. Так, життя не мед, клопотів і гризот – в кожного цілий міх за плечима. Але ця набурмосеність, неусміхненість, замкнутість – це вже діагноз.
Щастя не приходить до людей з обличчям пацієнта урологічного відділення районної лікарні. Тим паче довкола осінь запалює жовтневу пожежу у парках і скверах. Треба тішитись, що небо дарує погідну годину, що гриби в лісі роблять засідки на людей, що в парках пахне падолистом і вологою травою. Що не всі птахи відлетіли і сойки, сороки, галки та синички пінькають, стрекочуть, кричать і зойкають.
Так довго не буде – взимку прийде пора безмежного мовчання, яке розриватиме як стару ґазету чорне каркання ворон. Треба все це бачити і тішитись.
Неусміхненість – це вирок. Усміхніться, посполиті, бодай до осені, як не маєте до кого. Вона віддячить.
природапсихологіяБогдан Волошин
Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
Опубликовано в